метикований
МЕТИКОВАНИЙ, а, е, розм. Який добре метикує; кмітливий, тямущий. - Правда, ти метикований і маєш вчитися тільки на медаль (Стельмах, Правда.., 1961, 211); Комуністи.. переглянулись: "Таки він, цей комбриг Антоненко, видно, комісаром народився - метикована голова" (Збан., Сеспель, 1961, 46); // на (в) чому. Досвідчений у якій-небудь справі. Батальйон товариша Шведа.. був метикований на нічній плавбі без компасів і лоцій (Ю. Янов., І, 1954, 272).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | метикований | метикована | метиковане | метиковані |
Родовий | метикованого | метикованої | метикованого | метикованих |
Давальний | метикованому | метикованій | метикованому | метикованим |
Знахідний | метикований, метикованого | метиковану | метиковане | метиковані, метикованих |
Орудний | метикованим | метикованою | метикованим | метикованими |
Місцевий | на/у метикованому, метикованім | на/у метикованій | на/у метикованому, метикованім | на/у метикованих |