мечет
МЕЧЕТ, у, ч ., МЕЧЕТЬ, і, ж., діал. У чорноморських рибалок та запорожців - піч для випікання хліба. Викопали [рибалки] кабицю, чи піч, для казана з смолою, котрою мазали мережі; поставили мечет, цебто піч для хліба (Н.-Лев., II, 1956, 226); В бурдеї не робили [запорожці] груби, не виводили димаря, а клали із дикого каменю мечет, на якому пекли хліб і ним же огрівали хату (Панч, III, 1956, 18); Оце викопа [запорожець] яму, обставе її, чим там попало, обліпе, обмаже, поставе мечеть (хліб пекти), зробе кабицю (страву варити) та й живе (Сл. Гр.).
МЕЧЕТ див. мечеть.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мечет | мечети |
Родовий | мечету | мечетів |
Давальний | мечетові, мечету | мечетам |
Знахідний | мечет | мечети |
Орудний | мечетом | мечетами |
Місцевий | на/у мечеті | на/у мечетах |
Кличний | мечете | мечети |