милити
МИЛИТИ, милю, милиш, недок., перех. Натирати милом що-небудь змочене водою; намилювати. Тепла вода, брусок простого мила, полотняний рушник. З задоволенням я милю й шкребу собі голову (Кол., На фронті.., 1959, 128); // Мазати когось, щось чим-небудь змоченим мильною піною. Бетя була під стріхою тієї самої клуні, де півгодини тому Крук милив саморобним квачем Кабанцеві щоки (Трубл., І, 1955, 59); // Розчиняти мило у воді. Милити воду.
@ Милити очі див. око1; Милити шию (голову, холку) кому - висловлювати догану кому-небудь; дуже лаяти когось. Павлик спокійно зауважує: - Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів шию милили за грубощі в повітрі... (Гончар, Тронка, 1963, 73); - Я знаю, що ти будеш милити мені холку, - додав Логвин. - Адже ж будеш? - запитував він, позираючи трохи винувато, чекаючи, що на це скаже секретар парткому (Епік, Тв., 1958, 57).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | милю | милимо |
2 особа | милиш | милите |
3 особа | милить | милять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | милитиму | милитимемо |
2 особа | милитимеш | милитимете |
3 особа | милитиме | милитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | милив | милили |
Жіночий рід | милила | |
Середній рід | милило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мильмо | |
2 особа | миль | мильте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | милячи | |
Минулий час | миливши |