мовотворчість
МОВОТВОРЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до мовотворчий. По-народному запальна, молодо зазвучала.. поезія Маяковського, виблискуючи усією багатобарвністю народної мовотворчості (Рад. літ-во, 1, 1967, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мовотворчість | мовотворчості |
Родовий | мовотворчості, мовотворчости | мовотворчостей |
Давальний | мовотворчості | мовотворчостям |
Знахідний | мовотворчість | мовотворчості |
Орудний | мовотворчістю | мовотворчостями |
Місцевий | на/у мовотворчості | на/у мовотворчостях |
Кличний | мовотворчосте | мовотворчості |