молоточок
МОЛОТОЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до молоток 1. Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки (Вас., І, 1959, 362); Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й.. забивав у раму цвяхи (Чорн., Визвол. земля, 1959, 148); *0бразно. Дівчина запинає похапцем хустку і чує, як їй у висках молоточками б'є (Вільде, На порозі, 1955, 199).
2. анат. Одна із слухових кісточок у середньому вусі людини та ссавців. За барабанною перетинкою знаходиться порожнина середнього вуха з трьома слуховими кісточками: одна з них - молоточок - упирається в барабанну перетинку (Анат. і фізіол. люд., 1957, 162).
3. спец. Ударний пристрій у деяких механізмах, інструментах. Бонковський трохи його [фортепіано] полагодив, пообмотував нитками поламані молоточки (Н.-Лев., III, 1956, 211); // Прилад, яким користуються лікарі, оглядаючи хворого. Лікар вистукує молоточком хворого.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | молоточок | молоточки |
Родовий | молоточка | молоточків |
Давальний | молоточкові, молоточку | молоточкам |
Знахідний | молоточок | молоточки |
Орудний | молоточком | молоточками |
Місцевий | на/у молоточку | на/у молоточках |
Кличний | молоточку | молоточки |