монада
МОНАДА, и, ж . 1. У старогрецькій математиці - назва одиниці.
2. У стародавніх філософів (піфагорійців) - одиничність як один із принципів буття.
3. В ідеалістичній філософії Лейбніца - одна з непротяжних, неподільних духовних сутностей, що нібито лежить в основі буття. Мудрець.. толковав [пояснював] якихсь монадів [монад] І думав, відтіль взявся світ (Котл., II, 1952, 143).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монада | монади |
Родовий | монади | монад |
Давальний | монаді | монадам |
Знахідний | монаду | монади |
Орудний | монадою | монадами |
Місцевий | на/у монаді | на/у монадах |
Кличний | монадо | монади |