монотонія
МОНОТОНІЯ, -ї, ж. Стан організму, який розвивається при одноманітному фізичному навантаженні в умовах дефіциту сенсорної інформації; характеризується зниженням тонусу та сприйнятливості, послабленням свідомого контролю, погіршенням уваги і пам'яті, стереотипізацією дій, появою відчуття нудьги і втрати інтересу до роботи; продуктивність діяльності лише на якийсь час відновлюється за рахунок включення особливих вольових зусиль.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монотонія | монотонії |
Родовий | монотонії | монотоній |
Давальний | монотонії | монотоніям |
Знахідний | монотонію | монотонії |
Орудний | монотонією | монотоніями |
Місцевий | на/у монотонії | на/у монотоніях |
Кличний | монотоніє | монотонії |