морд
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | морд | морди |
Родовий | морду | мордів |
Давальний | мордові, морду | мордам |
Знахідний | морд | морди |
Орудний | мордом | мордами |
Місцевий | на/у морді | на/у мордах |
Кличний | морде | морди |
пика
ПИКА, и, ж. 1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. - Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 89); // Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної. [Кость:] Терпіть не можу, коли в людини сяє пика, як великодній самовар (Вас., III, 1960, 151); «Пика - як не трісне», подумала Ясногорська і, приховуючи роздратування, стримано запитала: - Що з вами? (Гончар, III, 1959, 195).
2. розм. Обличчя людини, звичайно опасисте, свіже, рожеве і т. ін. Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий (П. Куліш, Вибр., 1969, 79); * Образно. Он клаптик, засіяний соняшниками. Аж кричать вони, повернувши свої усміхнені пики до сонця! (Хотк., І, 1966, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пика | пики |
Родовий | пики | пик |
Давальний | пиці | пикам |
Знахідний | пику | пики |
Орудний | пикою | пиками |
Місцевий | на/у пиці | на/у пиках |
Кличний | пико | пики |