мореплавець
МОРЕПЛАВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто подорожує по морях. Він схожий був на мореплавця, який по довгій плавбі ступив на землю (Кач., 1,1958, 513); * У порівн. Цього ж ранку бійці Сагайди, видершись на останній хребет, полегшено зітхнули, як мореплавці, що, після далеких мандрів, нарешті побачили довгождану землю (Гончар,III, 1959,127).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мореплавець | мореплавці |
Родовий | мореплавця | мореплавців |
Давальний | мореплавцеві, мореплавцю | мореплавцям |
Знахідний | мореплавця | мореплавців |
Орудний | мореплавцем | мореплавцями |
Місцевий | на/у мореплавці, мореплавцеві | на/у мореплавцях |
Кличний | мореплавцю | мореплавці |