моститися
МОСТИТИСЯ, мощуся, мостишся, недок. 1. Займати місце, розміщатися біля кого-, чого-небудь, на чомусь. Стара циганка накладала червону люльку свіжим тютюном і вигідно мостилася на призьбі (Коцюб., І, 1955, 375); Душ з п'ять хлопців мостилося коло стола з книжками (Вас., Вибр., 1954, 107); Коли Варя, ридаючи, падала на білу гору подушок, тут уже Хома не витримував: мостився поруч, гув біля неї голубком до настання повного миру та згоди (Грим., Незакінч. роман, 1962, 32).
2. перен., розм. Готуватися, збиратися робити щось, стати кимось. [Марфа Варфоломіївна:] Кажуть, що Леонід Петрович моститься тебе сватати (Кроп., II, 1958, 270); [Оксана:] Що це він ніби вороже зустрінувся з тобою? [Г у ж і й: ] Ну, ще б пак! Він же сам мостився до тебе в чоловіки (Мам., Тв., 1962, 165); Риболов моститься сісти кроків за двадцять від Влима (Грим., Син.., 1950, 93).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мощуся | мостимося |
2 особа | мостишся | моститеся |
3 особа | моститься | мостяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | моститимуся | моститимемося |
2 особа | моститимешся | моститиметеся |
3 особа | моститиметься | моститимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мостився | мостилися |
Жіночий рід | мостилася | |
Середній рід | мостилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мостімося | |
2 особа | мостися | мостіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мостячись | |
Минулий час | мостившись |