мотор
МОТОР, а, ч. Машина, що перетворює різні види енергії на механічну; двигун (у 1 знач.). З поля, коли прислухаєшся, долітав вуркотання мотора (Панч, В дорозі, 1959, 233); Глущук з Багатирем обходив усе артільне господарство і всюди бачив..: мотори рухали зерноочисні машини, каміння млина, крутили січкарню, доїли корів і підсмажували сало (Чорн., Потік.., 1956, 203); * Образно. Противниця моя, .. чи не була вона мотором і мого в тій хвилі сильного внутрішнього зворушення? (Коб., III, 1956, 223).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мотор | мотори |
Родовий | мотора | моторів |
Давальний | моторові, мотору | моторам |
Знахідний | мотор | мотори |
Орудний | мотором | моторами |
Місцевий | на/у моторі | на/у моторах |
Кличний | моторе | мотори |
моторити
МОТОРИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що робити; діяти (у 1, 2 знач.). А тим часом місяць пливе оглядать І небо, і зорі, і землю, і море. Та глянуть на люде [людей], що вони моторять (Шевч., І, 1951, 110); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Л. Укр., V, 1956, 103).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | моторю | моторимо |
2 особа | моториш | моторите |
3 особа | моторить | моторять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | моторитиму | моторитимемо |
2 особа | моторитимеш | моторитимете |
3 особа | моторитиме | моторитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | моторив | моторили |
Жіночий рід | моторила | |
Середній рід | моторило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мотормо | |
2 особа | мотор | моторте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | моторячи | |
Минулий час | моторивши |