мрійливий
МРІЙЛИВИЙ, а, е. Який любить мріяти; схильний до мріяння. - Мене в ланці дівчата звали не Марійка, а просто Мрійка, - це тому, що я мрійлива була, все мріяла-мріяла, та ото в мріях собі й жила (Ю. Янов., І, 1958, 316); Коли людина опиняється на лоні природи, вона стає мрійливою (Чаб., Тече вода.., 1961, 193); // Який виражає замріяність. - А знаєте, - озвався він мрійливим тоном, - захотілося мені зараз сирівцю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 17); Поки наша аудиторія шуміла та всідалась, він, ставши коло вікна, розгорнув якийсь томик, читав із мрійливим виглядом (Гуп., Передчуття.., 1971, 58); // Сповнений мрій, пройнятий ними. Близький гуркіт і хмара їдкого диму вивели дівчину з солодкої мрійливої задуми, повернули до дійсності (Гончар, III, 1959, 173); // Який навіває мрії, спричиняє замріяність. Вона більше не зустрічалася з ним .. Не стерегла мрійливими літніми вечорами зоряного неба (Дім.. І будуть люди, 1964. 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мрійливий | мрійлива | мрійливе | мрійливі |
Родовий | мрійливого | мрійливої | мрійливого | мрійливих |
Давальний | мрійливому | мрійливій | мрійливому | мрійливим |
Знахідний | мрійливий, мрійливого | мрійливу | мрійливе | мрійливі, мрійливих |
Орудний | мрійливим | мрійливою | мрійливим | мрійливими |
Місцевий | на/у мрійливому, мрійливім | на/у мрійливій | на/у мрійливому, мрійливім | на/у мрійливих |