мрійник
МРІЙНИК, а, ч . Той, хто любить мріяти. - Ви не лише лірик, що не пише поезій, але ще мрійник, котрий, .може, й ніколи не віддавався свідомо мріям (Коб., III, 1956, 166); Все життя він був оптимістом і мрійником, але завжди вмів реально оцінювати обстановку (Дмит., Обпалені.., 1962, 14); // Той, хто в мріях відривається від реальної дійсності. Ходять по заводу чутки: лабораторний працівник з нього, мовляв, непоганий, але ж він.. - мрійник, фантазер (Шовк., Інженери, 1956, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мрійник | мрійники |
Родовий | мрійника | мрійників |
Давальний | мрійникові, мрійнику | мрійникам |
Знахідний | мрійника | мрійників |
Орудний | мрійником | мрійниками |
Місцевий | на/у мрійнику, мрійникові | на/у мрійниках |
Кличний | мрійнику | мрійники |