мрійниця
МРІЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до мрійник. Помітно було, що садила й поливала їх [квіти] із прихованою усмішкою жартівлива рука мрійниці, - і виросли вони і цвітуть тимо ж тихим, лукавим жартом дівчини-художниці (Вас., II, 1959, 508); * Образно. Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі. Польова моя мрійнице.. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі. Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла (Мал., Звенигора, 1959, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мрійниця | мрійниці |
Родовий | мрійниці | мрійниць |
Давальний | мрійниці | мрійницям |
Знахідний | мрійницю | мрійниць |
Орудний | мрійницею | мрійницями |
Місцевий | на/у мрійниці | на/у мрійницях |
Кличний | мрійнице | мрійниці |