мурмотати
МУРМОТАТИ, очу, очеш і МУРМОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. 1. перех. і без додатка. Говорити тихо, невиразно. Все військо сумно мурмотало, Сперва [спочатку] тихенько, послі [потім].. Гукнули разом: "Все пропало!" (Котл., І, 1952, 283); Гнат провинливо щось мурмотів, топтався коло жінки, не знав, що порадити і як вгамувати її (Горд., II, 1959, 239); Слинько голосно прокашлявся - Про що ти там мурмотиш?.. І ніколи мені з тобою теревені правити (Шовк., Інженери, 1956, 264); // Стиха співати. Чума, лежачи на нарах, мурмотів пісню (Ю. Янов., IV, 1959, 119).
2. неперех., рідко. Те саме, що муркотати 1. Кіт Жук-Мурка міцніше згорнувся в куточку на нарах і мурмотів під супровід силантьєвського хропіння (Трубл., І, 1955, 83); * Образно. Десь унизу ворушився, мурмочучи, потік, мов виривався, а його не пускали (Хотк., II, 1966, 50).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мурмочу | мурмочемо |
2 особа | мурмочеш | мурмочете |
3 особа | мурмоче | мурмочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мурмотатиму | мурмотатимемо |
2 особа | мурмотатимеш | мурмотатимете |
3 особа | мурмотатиме | мурмотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мурмотав | мурмотали |
Жіночий рід | мурмотала | |
Середній рід | мурмотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мурмочімо | |
2 особа | мурмочи | мурмочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мурмочучи | |
Минулий час | мурмотавши |