мурований
МУРОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч . до мурувати. Грати, рушниці, дозорці муштровані; .. Стіни з міцного каміння, муровані (Граб., І, 1959, 322); А пригадаймо міста [Італії] і всі величаві споруди, замки на урвищах гір, муровані хитро (Зеров, Вибр., 1966, 214).
2. у знач. прикм. Побудований з каменю, цегли; камінний. Як тільки сонечко зійшло, вона перекинулась голубкою й перелетіла через високу муровану стіну в поле (Н.-Лев., III, 1956, 296); Софія Київська - одна з кращих і найбільших мурованих споруд Київської Русі, в якій було застосовано цеглу (плінфу) та камінь (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 67); Мурований будинок.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мурований | мурована | муроване | муровані |
Родовий | мурованого | мурованої | мурованого | мурованих |
Давальний | мурованому | мурованій | мурованому | мурованим |
Знахідний | мурований, мурованого | муровану | муроване | муровані, мурованих |
Орудний | мурованим | мурованою | мурованим | мурованими |
Місцевий | на/у мурованому, мурованім | на/у мурованій | на/у мурованому, мурованім | на/у мурованих |