мінарет
МІНАРЕТ, а, ч. Висока башта при мечеті, з якої муедзин скликав мусульман на молитву. Пишний Босфор майнув золотим пасмом з мечетями, мінаретами (Н.-Лев., III, 1956, 305); Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини, схилялись на схід мулли - "молились" за голодаючих... (Ю. Янов., І, 1958, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мінарет | мінарети |
Родовий | мінарету | мінаретів |
Давальний | мінаретові, мінарету | мінаретам |
Знахідний | мінарет | мінарети |
Орудний | мінаретом | мінаретами |
Місцевий | на/у мінареті | на/у мінаретах |
Кличний | мінарете | мінарети |