мішечник
МІШЕЧНИК, а, ч. Той, хто займається мішечництвом. Після третього дзвінка потяг постояв ще стільки, щоб кондуктори і залізничні охоронники встигли висадити мішечників із їхніми клунками й мішками, і тільки тоді рушив (Панч, На калин, мості, 1965, 142); Легко проскакую під вагоном на другий бік поїзда, де людей значно менше і, разом з кількома мішечниками, вилажу на буфер, а потім і до тамбура (Кол., На фронті.., 1959, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мішечник | мішечники |
Родовий | мішечника | мішечників |
Давальний | мішечникові, мішечнику | мішечникам |
Знахідний | мішечника | мішечників |
Орудний | мішечником | мішечниками |
Місцевий | на/у мішечнику, мішечникові | на/у мішечниках |
Кличний | мішечнику | мішечники |