набережна
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набережна | набережні |
Родовий | набережної | набережних |
Давальний | набережній | набережним |
Знахідний | набережну | набережні |
Орудний | набережною | набережними |
Місцевий | на/у набережній | на/у набережних |
Кличний | набережні |
набережний
НАБЕРЕЖНИЙ, а, е. 1. Який міститься на березі, біля берега. Море часом досить тихе.., а часом усю набережну вулицю як дощем заливає до самих магазинів (Л. Укр., V, 1956, 203); До набережних контор підходили все нові й нові люди (Баш, Вибр., 1948, 81).
2. у знач. ім. набережна, ної, ж. Берег, укріплений похилою чи стрімкою стіною з каменю, дерева і т. ін. Ледве помітні хвилі дзвеніли, розбиваючись об важке сіре каміння набережної (Собко, Вогонь.., 1947, 4); // Вулиця на березі ріки, моря. Ось його улюблена набережна, де стоять ті будинки., на які він завжди дивиться з тугою і заздрістю (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | набережний | набережна | набережне | набережні |
Родовий | набережного | набережної | набережного | набережних |
Давальний | набережному | набережній | набережному | набережним |
Знахідний | набережний, набережного | набережну | набережне | набережні, набережних |
Орудний | набережним | набережною | набережним | набережними |
Місцевий | на/у набережному, набережнім | на/у набережній | на/у набережному, набережнім | на/у набережних |