набіг
НАБІГ, у, ч . Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території. Більшість полонених, захоплених під час набігів, скіфи продавали грецьким работорговцям (Іст. стар. світу, 1957, 95); Отої ночі перед набігом козацьким на село.. майже всеньку ніч і гибіла [Катря] надворі, все прислухаючись (Головко, II, 1957, 369).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набіг | набіги |
Родовий | набігу | набігів |
Давальний | набігові, набігу | набігам |
Знахідний | набіг | набіги |
Орудний | набігом | набігами |
Місцевий | на/у набігу | на/у набігах |
Кличний | набігу | набіги |
набігти
НАБІГТИ див. набігати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набіжу | набіжимо |
2 особа | набіжиш | набіжите |
3 особа | набіжить | набіжать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набіг | набігли |
Жіночий рід | набігла | |
Середній рід | набігло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набіжімо | |
2 особа | набіжи | набіжіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набігши |