набідуватися
НАБІДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. Зазнати багато горя, нужди, лиха; нагорюватися. [Стара Бавмертиха:] Ой, господи, вже так набідувались за тих чотири роки (Л. Укр., IV, 1954, 216); - Подумай, Антоне, - все благала вона. - Хіба мало ми набідувалися, поки почали жити по-людськи (Земляк, Гнівний Стратіоп, 1960, 124).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набідуюся | набідуємося |
2 особа | набідуєшся | набідуєтеся |
3 особа | набідується | набідуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набідувався | набідувалися |
Жіночий рід | набідувалася | |
Середній рід | набідувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набідуймося | |
2 особа | набідуйся | набідуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набідувавшись |