нагана
НАГАНА, и, ж., діал. 1. Догана. Староста не допустив його до слова, а вичитав йому.. нагану (Фр., VIII, 1952, 93); Хоч він був слухняний і робив все, що хто не казав би, все-таки не обійшлося без нагани й кари (Кобр., Вибр., 1954, 201).
@ Нагану давати (дати) кому - засуджувати чиї-небудь дії, вчинки. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий (Вовчок, І, 1955, 191).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нагана | нагани |
Родовий | нагани | наган |
Давальний | нагані | наганам |
Знахідний | нагану | нагани |
Орудний | наганою | наганами |
Місцевий | на/у нагані | на/у наганах |
Кличний | нагано | нагани |
наган
НАГАН, а, ч. Револьвер особливої системи з обертовим барабаном. Муся сонно блимнув великими чорними очима, підсмикнув пояска, що на ньому теліпалась кобура нагана (Кир., Вибр., 1960, 29); До гурту підійшов дільничний міліціонер Кукса з розстебнутою кобурою й наганом у руці (Кучер, Трудна любов, 1960, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наган | нагани |
Родовий | нагана | наганів |
Давальний | наганові, нагану | наганам |
Знахідний | наган | нагани |
Орудний | наганом | наганами |
Місцевий | на/у нагані | на/у наганах |
Кличний | нагане | нагани |