нагороджений
НАГОРОДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагородити1. Ми зараз вилітаємо до нашої столиці. Ви всі нагороджені цією поїздкою за прекрасну роботу (Ів., Вел. очі, 1956, 116); За заслуги перед народом О. М. Бойченко був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та "Знак пошани" (Літ. газ., 31 .V 1951, 3); Відповіді лектора були ще раз нагороджені щедрими оплесками (Смолич, Розм. з чит., 1953, 183); // у знач. прикм. Коли голова екзаменаційної комісії назвав його ім'я першим у списку нагороджених учнів, він раптом почув голосний плач свого батька (Кол., Терен.., 1959, 18); // нагороджено, безос. присудк. сл. Торік республіку [УРСР] нагороджено другим орденом Леніна (Колг. Укр., 4, 1959, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нагороджений | нагороджена | нагороджене | нагороджені |
Родовий | нагородженого | нагородженої | нагородженого | нагороджених |
Давальний | нагородженому | нагородженій | нагородженому | нагородженим |
Знахідний | нагороджений, нагородженого | нагороджену | нагороджене | нагороджені, нагороджених |
Орудний | нагородженим | нагородженою | нагородженим | нагородженими |
Місцевий | на/у нагородженому, нагородженім | на/у нагородженій | на/у нагородженому, нагородженім | на/у нагороджених |