нагінка
НАГІНКА, и, ж., розм. 1. Вираження незадоволення чиєюсь поведінкою, чиїмись учинками в різкій формі. Похнюпивши голову, він [голова] побрів на свої Косогори, де на нього чекала ще одна нагінка, вже від баби Уляни (Добр., Тече річка.., 1961, 245); Передчуваючи нагінку від Ласточкіна, Жанна трохи засумувала (Смолич, Світанок.., 1953, 406).
Давати (дати, задавати, задати і т. ін.) [добру] нагінку - виражати незадоволення чиїмись діями, вчинками в різкій формі. - Якщо ж ми вчора, скажімо, були з директором на третій фермі і Пахом Хрисантович давав там комусь нагінку, то треба ж його везти туди й сьогодні: хай перевірить, чи виконано його розпорядження (Гончар, Тронка, 1963, 82).
2. Переслідування, утиск кого-, чого-небудь, вороже ставлення до когось, чогось. [Руфін:] А знаєш, люба, мене таки не тішить ся пригода з дитиною. Почнуться знов нагінки за християнином (Л. Укр., II, 1951, 375); Всю країну охопила лихоманка поліцейських нагінок, попереджень і трусів (Кол., Терен.., 1959, 254).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нагінка | нагінки |
Родовий | нагінки | нагінок |
Давальний | нагінці | нагінкам |
Знахідний | нагінку | нагінки |
Орудний | нагінкою | нагінками |
Місцевий | на/у нагінці | на/у нагінках |
Кличний | нагінко | нагінки |