надносити
НАДНОСИТИ, ношу, носиш, недок., НАДНЕСТИ, су, сеш; мин. ч. надніс, наднесла, ло; док., перех., розм. Те саме, що приносити. - Дам вам тепер муки, візьміть із собою, а все, що злагоджу, наднесу завтра до вас сама! (Коб., II, 1956, 127); Вітер надніс урваний крик, але зараз же розірвав на тисячу частин, завив зловісно і помчався в безвість (Ірчан, II, 1958, 221).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надношу | надносимо |
2 особа | надносиш | надносите |
3 особа | надносить | надносять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надноситиму | надноситимемо |
2 особа | надноситимеш | надноситимете |
3 особа | надноситиме | надноситимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надносив | надносили |
Жіночий рід | надносила | |
Середній рід | надносило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надносьмо | |
2 особа | наднось | надносьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | надносячи | |
Минулий час | надносивши |