надоєний
НАДОЄНИЙ, а, с. Дієпр. пас. мин. ч. до надоїти. Коли Меланка з надоєним молоком пішла до Марії, Юрко раптом відчув себе змореним і кволим (Жур., Опов., 1956, 97); // надоєно, безос. присудк. сл. В цьому році ми взяли добрий розгін. За станом на 1 червня від кожної корови надоєно по 1913 кілограмів молока (Хлібороб Укр., 9, 1964, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надоєний | надоєна | надоєне | надоєні |
Родовий | надоєного | надоєної | надоєного | надоєних |
Давальний | надоєному | надоєній | надоєному | надоєним |
Знахідний | надоєний, надоєного | надоєну | надоєне | надоєні, надоєних |
Орудний | надоєним | надоєною | надоєним | надоєними |
Місцевий | на/у надоєному, надоєнім | на/у надоєній | на/у надоєному, надоєнім | на/у надоєних |