НАЗОВСІМ, присл., розм. На весь час: назавжди. - Оце ж, діточки, наша земля. Дивіться, надивляйтеся на свою матір. - Назовсім наша? - перепитало якесь дитя (Стельмах, Хліб.., 1959, 641); - Я назовсім приїхав! - трохи бадьоріше одказав Павло (Кучер, Прощай... 1957, 67).