найбільше
НАЙБІЛЬШЕ, НАЙБІЛЬШ, присл. 1. Більш за все, більше за інших; особливо. Я став помічати, що дядько Тимоха смутний. Знаєте, дитяче серце чуле на це, а найбільше ще до того чоловіка, кого любить (Гр., І,1963. 288); Комарі були справжньою божою карою. Від них найбільше страждали діти (Тулуб, В степу..,1964. 343); - Що то воно значить панського роду та благородного коліна! - дивувалися люди, а найбільш усіх Марина (Мирний, IV, 1955, 253).
2. У сполуч. з прикметником і прислівником уживається для творення найвищого ступеня якості. Виїжджаючи чи йдучи кудись, він старався повернутись додому в найбільш нежданий час і з найбільш несподіваної сторони (Стельмах, І, 1962, 302).
найбільший
НАЙБІЛЬШИЙ, а, е. Найвищ. ст. до великий 1, 3 - 6. Найбільшою була кімната, де проживали робітники (Кобр., Вибр., 1954, 124); - Невиправдані людські втрати - найбільша ганьба для командира, - говорив старший лейтенант (Гончар, III, 1959, 282); Софія дуже худа, а це вже була чи не найбільша гандж для подільської нареченої (Стельмах, І, 1962, 301); Знай, що людська мисль. Що людська творчість - це найбільша мука. Найбільша радість на планеті нашій (Рильський, II, 1960, 103); Найбільшим сівачем добра й миру був Ленін (Літ. Укр., 5.XI 1974, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | найбільший | найбільша | найбільше | найбільші |
Родовий | найбільшого | найбільшої | найбільшого | найбільших |
Давальний | найбільшому | найбільшій | найбільшому | найбільшим |
Знахідний | найбільший, найбільшого | найбільшу | найбільше | найбільші, найбільших |
Орудний | найбільшим | найбільшою | найбільшим | найбільшими |
Місцевий | на/у найбільшому, найбільшім | на/у найбільшій | на/у найбільшому, найбільшім | на/у найбільших |