напрямок
НАПРЯМОК, мку, ч. Те саме, що напрям. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (Коцюб., І, 1955, 362); Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку - на північ (Донч., III, 1956, 363); Виховання комсомольців і молоді в праці завжди було і лишається основним напрямком роботи комсомолу (Ком. Укр., 11, 1965, 31); Жоден напрямок у мистецтві не відкривав такого неосяжного простору для всебічного розвитку обдарування, як соціалістичний реалізм (Мист., 2, 1963, 12); Вся техніка зосереджувалась десь північніше: напрямок головного удару проходив там (Гончар, III, 1959, 342).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | напрямок | напрямки |
Родовий | напрямку | напрямків |
Давальний | напрямкові, напрямку | напрямкам |
Знахідний | напрямок | напрямки |
Орудний | напрямком | напрямками |
Місцевий | на/у напрямку | на/у напрямках |
Кличний | напрямку | напрямки |