напівзабутий
НАПІВЗАБУТИЙ, а, е. Майже, наполовину забутий. Очі в Маланки стали налякані, круглі. Щось промайнуло на мить перед ними, давне, напівзабуте (Коцюб., II, 1955, 38); Оживають, наче справді воскресають з мертвих, давно напівзабуті таткові слова (Вільде, Сестри.., 1958, 293); // у знач. ім. напівзабуте, того, с. Те, про що майже забули. Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки. Напівзабуте знову мріє, Як помах милої руки (Рильський, І, 1960, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напівзабутий | напівзабута | напівзабуте | напівзабуті |
Родовий | напівзабутого | напівзабутої | напівзабутого | напівзабутих |
Давальний | напівзабутому | напівзабутій | напівзабутому | напівзабутим |
Знахідний | напівзабутий, напівзабутого | напівзабуту | напівзабуте | напівзабуті, напівзабутих |
Орудний | напівзабутим | напівзабутою | напівзабутим | напівзабутими |
Місцевий | на/у напівзабутому, напівзабутім | на/у напівзабутій | на/у напівзабутому, напівзабутім | на/у напівзабутих |