наростень
НАРОСТЕНЬ, сня, ч. Те саме, що наріст. В селі тихо-тихо, тільки іноді сколихнеться тінь молодого деревця та між гіллям, розсипаючись, зашерехтить наростень паморозі (Стельмах, І, 1962, 141); * У порівн. На худому сірому обличчі.. буряковий ніс здіймався, мов потворний наростень (Цюпа, Назустріч.., 1958, 333).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наростень | наросні |
Родовий | наросня | нароснів |
Давальний | наросневі, наросню | наросням |
Знахідний | наростень | наросні |
Орудний | нароснем | нароснями |
Місцевий | на/у наросні | на/у нароснях |
Кличний | наросню | наросні |