нарочний
НАРОЧНИЙ, ного, ч. Посланець з терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур'єр. 19 листопада [1918 року] Реввійськрада Українського фронту спеціальним нарочним надсилає частинам 1-ої дивізії наказ про початок наступу (Скл., Легенд. начдив, 1957, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нарочний | нарочні |
Родовий | нарочного | нарочних |
Давальний | нарочному | нарочним |
Знахідний | нарочного | нарочних |
Орудний | нарочним | нарочними |
Місцевий | на/у нарочному, нарочнім | на/у нарочних |
Кличний | нарочний | нарочні |