нарубувати
НАРУБУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРУБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Зрубувати яку-небудь кількість чогось. Нарубала [лисичка] дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде (Укр.. казки, 1951, 28); Хворосту вмить нарубавши, де берег стрімкий височіє, Ми юнака поховали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 211); // Рубаючи, заготовляти певну кількість чого-небудь. Цілими днями сидів [Павло] на печі, іноді виходив з хати, щоб принести води або нарубати дров (Тют., Вир, 1964, 371).
2. гірн. Відколюючи від пласта, видобувати яку-небудь кількість корисних копалин. Вони вертали після зміни, нарубавши ешелон вугілля (Ю. Янов., Мир, 1956, 268); Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (Уп., Вірші.., 1957, 174).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нарубую | нарубуємо |
2 особа | нарубуєш | нарубуєте |
3 особа | нарубує | нарубують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нарубуватиму | нарубуватимемо |
2 особа | нарубуватимеш | нарубуватимете |
3 особа | нарубуватиме | нарубуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нарубував | нарубували |
Жіночий рід | нарубувала | |
Середній рід | нарубувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нарубуймо | |
2 особа | нарубуй | нарубуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | нарубуючи | |
Минулий час | нарубувавши |