нарікання
НАРІКАННЯ, я, с. Дія за знач. нарікати. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога. Серед війська почалися Нарікання та тривога (Л. Укр., І, 1951, 376); Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? ..Хома і Андрій (Коцюб., II, 1955, 96); У Груні виступили на очах сльози. Чим вона лише покривдила свекруху? Чому вона мусить терпіти ці несправедливі нарікання (Горд., II, 1959, 334).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нарікання | нарікання |
Родовий | нарікання | нарікань |
Давальний | наріканню | наріканням |
Знахідний | нарікання | нарікання |
Орудний | наріканням | наріканнями |
Місцевий | на/у наріканні | на/у наріканнях |
Кличний | нарікання | нарікання |