насущний
НАСУЩНИЙ, розм. НАСУШНИЙ, а, е. Який має важливе життєве значення, украй необхідний. Небагато у нас у давнину було людей, котрі посміли б і зуміли б так близько доторкатися до насущних духовних потреб нашого народу (Фр., XVI, 1955, 429); Свої вірші й поеми, повісті й оповідання наші літератори присвячують насущним проблемам сучасності (Літ. Укр., 26. І 1955, 3); // у знач. ім. насущний, розм. насушний, ного, ч. Те, що необхідно для прожитку, існування. А я стою, похилившись, Думаю, гадаю. Як то тяжко той насушний Люди заробляють (Шевч., І, 1951, 251).
@ Хліб насущний (насушний) - необхідне для прожитку, існування. Натрудився, видно, за день чоловік, дошукуючись хліба насущного, ломом довбаючи мерзлу землю по хуторах у багачів (Гончар, II, 1959, 159); Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насушний (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | насущний | насущна | насущне | насущні |
Родовий | насущного | насущної | насущного | насущних |
Давальний | насущному | насущній | насущному | насущним |
Знахідний | насущний, насущного | насущну | насущне | насущні, насущних |
Орудний | насущним | насущною | насущним | насущними |
Місцевий | на/у насущному, насущнім | на/у насущній | на/у насущному, насущнім | на/у насущних |