натерпітися
НАТЕРПІТИСЯ, терплюся, терпишся; мн. натерпляться; док., чого і без додатка, розм. Зазнати, перенести багато тяжкого, неприємного; настраждатися. - Прийду було її [панночку] вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. (Вовчок, І, 1955, 109); Кожний з них [ткачів] якийсь прибитий, мов той старець, що вже натерпівся без краю (Л. Укр., IV, 1954, 211); Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той по праву достаток і щастя укосить (Мал., Любов, 1946, 17); Натерпівся старий у синовій хаті, тож йому хочеться душу перед молодими одвести (Горд., II, 1959, 232).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натерплюся | натерпимося |
2 особа | натерпишся | натерпитеся |
3 особа | натерпиться | натерпляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | натерпівся | натерпілися |
Жіночий рід | натерпілася | |
Середній рід | натерпілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натерпімося | |
2 особа | натерпися | натерпіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | натерпівшись |