небожитель
НЕБОЖИТЕЛЬ, я, ч. За релігійними уявленнями - житель неба (перев. про богів греко-римської міфології). - Ех, Іване Петровичу, і я так .. думала, що він [цар] не людина, а небожитель, що він і живе не на землі, а десь в повітрі має свій кришталевий палац (Стельмах, І, 1962, 405); В "Енеїді" Котляревський змалював сонм олімпійських небожителів та галерею земних владик, поданих від початку до кінця твору в зниженому плані (Рад. літ-во, 5, 1964, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | небожитель | небожителі |
Родовий | небожителя | небожителів |
Давальний | небожителеві, небожителю | небожителям |
Знахідний | небожителя | небожителів |
Орудний | небожителем | небожителями |
Місцевий | на/у небожителі | на/у небожителях |
Кличний | небожителю | небожителі |