невмотивований
НЕВМОТИВОВАНИЙ, НЕУМОТИВОВАНИЙ, а, е. Який не має доводів, обгрунтування. Висновок експерта може бути відхилений судом.., коли він є голослівним, невмотивованим (Рад. право, 2, 1960, 104); - А щодо твого неумотивованого підозріння, що він говорить мені компліменти про мій вигляд, впевняю тебе, що він не говорив мені ані півсловечком чогось подібного (Коб., II, 1956, 350).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невмотивований | невмотивована | невмотивоване | невмотивовані |
Родовий | невмотивованого | невмотивованої | невмотивованого | невмотивованих |
Давальний | невмотивованому | невмотивованій | невмотивованому | невмотивованим |
Знахідний | невмотивований, невмотивованого | невмотивовану | невмотивоване | невмотивовані, невмотивованих |
Орудний | невмотивованим | невмотивованою | невмотивованим | невмотивованими |
Місцевий | на/у невмотивованому, невмотивованім | на/у невмотивованій | на/у невмотивованому, невмотивованім | на/у невмотивованих |