невчасний
НЕВЧАСНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється, прибуває і т. ін. не тоді, коли треба, не в потрібний момент. Розгнівався пан на такий невчасний жарт (Фр., II, 1950, 102); Заруба вибіг на подвір'я, щоб затримати невчасного гостя і не дати йому одразу увійти до хати (Кучер, Трудна любов, 1960, 222); З пожвавленням, яке видавалося дуже невчасним на фоні загальної ситуації, стала [Маруська] голосно розповідати (Вільде, Сестри.., 1958, 477).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невчасний | невчасна | невчасне | невчасні |
Родовий | невчасного | невчасної | невчасного | невчасних |
Давальний | невчасному | невчасній | невчасному | невчасним |
Знахідний | невчасний, невчасного | невчасну | невчасне | невчасні, невчасних |
Орудний | невчасним | невчасною | невчасним | невчасними |
Місцевий | на/у невчасному, невчаснім | на/у невчасній | на/у невчасному, невчаснім | на/у невчасних |