невідчепливість
НЕВІДЧЕПЛИВІСТЬ, вості, ж., рідко. Абстр. ім. до невідчепливий. НЕВІДЧЕПНИЙ, а, е. Який докучливо вимагає чого-небудь, пристає з чим-небудь (про людину); настирливий, надокучливий. - Тату, візьміть і мене в Щедрову! - прошуся... - Що там робити з ним? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 219); // Якого важко позбутися, який проти волі зберігається у пам'яті, у свідомості. В його втомленому мозку.. билася невідчепна думка: - Хай би вони пішли, хай би вони дали мені спокій! (Перв., Дикий мед, 1963, 222); Він не міг відігнати цього невідчепного видіння: перед його очима тягнулися сплутані й закручені зміїними петлями дроти (Жур., До них іде.., 1952, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | невідчепливість | невідчепливості |
Родовий | невідчепливості, невідчепливости | невідчепливостей |
Давальний | невідчепливості | невідчепливостям |
Знахідний | невідчепливість | невідчепливості |
Орудний | невідчепливістю | невідчепливостями |
Місцевий | на/у невідчепливості | на/у невідчепливостях |
Кличний | невідчепливосте | невідчепливості |