недовчений
НЕДОВЧЕНИЙ, НЕДОУЧЕНИЙ, а, е. Який не пройшов повного курсу якої-небудь науки, не вивчився до кінця. Нарксис Уведенський був попович з хутора Совки - недовчений семінарист, вигнаний з семінарії за участь у експропріації поштової контори на Деміївці (Смолич, Мир.., 1958, 12); Справді, він виглядав смішно, невдаха-мандрівник, що застряв у глухому містечку, наївний мрійник, недовчений ескулап (Дмит., Наречена, 1959, 17); [Вікторія:] Це ж тільки ти недоучений. Я у свій час закінчила повну середню (Мур., Радісний берег, 1961, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недовчений | недовчена | недовчене | недовчені |
Родовий | недовченого | недовченої | недовченого | недовчених |
Давальний | недовченому | недовченій | недовченому | недовченим |
Знахідний | недовчений, недовченого | недовчену | недовчене | недовчені, недовчених |
Орудний | недовченим | недовченою | недовченим | недовченими |
Місцевий | на/у недовченому, недовченім | на/у недовченій | на/у недовченому, недовченім | на/у недовчених |