недовіра
НЕДОВІРА, и, ж. 1. до кого-чого і без додатка. Те саме, що недовір'я. Тепер осінні зорі наливали щастям очі Марійки, м'яко виділялося в темені її покрасивіле обличчя, з якого відразу зійшла задавнена недовіра і настороженість до людей (Стельмах, II, 1962, 25); Полковник оглянув Солода зі стриманою недовірою (Руд., Вітер.., 1958, 404); Товариство зацікавлене, заінтриговане, котрийсь із чабанів виказує навіть недовіру: - Та коли ж це ти був кругом світу? (Гончар, Тронка, 1963, 143).
2. у що. Відсутність, втрата віри у що-небудь; зневіра. Прокинулась у Чіпчинім серці недовіра в правду; обізвалась вона в душі його тяжким сумом... (Мирний, І, 1949, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недовіра | недовіри |
Родовий | недовіри | недовір |
Давальний | недовірі | недовірам |
Знахідний | недовіру | недовіри |
Орудний | недовірою | недовірами |
Місцевий | на/у недовірі | на/у недовірах |
Кличний | недовіро | недовіри |