недовірливий
НЕДОВІРЛИВИЙ, а, е, до кого - чого і без додатка. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри. Поет, недовірливий до нових людей і вже обережний із старими приятелями, ввесь віддався несподіваній дружбі (Ільч., Серце жде, 1939, 337); Переживання останніх місяців зробили Ольгу недовірливою і обережною (Вільде, Опов., 1954, 70); // Який виражає недовіру чи підозру. Він подивився на Микулу недовірливими, хижими очима (Скл., Святослав, 1959, 27).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недовірливий | недовірлива | недовірливе | недовірливі |
Родовий | недовірливого | недовірливої | недовірливого | недовірливих |
Давальний | недовірливому | недовірливій | недовірливому | недовірливим |
Знахідний | недовірливий, недовірливого | недовірливу | недовірливе | недовірливі, недовірливих |
Орудний | недовірливим | недовірливою | недовірливим | недовірливими |
Місцевий | на/у недовірливому, недовірливім | на/у недовірливій | на/у недовірливому, недовірливім | на/у недовірливих |