недоторканний
НЕДОТОРКАННИЙ, а, е. 1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. - Вартовий є особа недоторканна (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 21).
2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значимість, важливість і т. ін. Історія - це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (Довж., III, 1960, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недоторканний | недоторканна | недоторканне | недоторканні |
Родовий | недоторканного | недоторканної | недоторканного | недоторканних |
Давальний | недоторканному | недоторканній | недоторканному | недоторканним |
Знахідний | недоторканний, недоторканного | недоторканну | недоторканне | недоторканні, недоторканних |
Орудний | недоторканним | недоторканною | недоторканним | недоторканними |
Місцевий | на/у недоторканному, недоторканнім | на/у недоторканній | на/у недоторканному, недоторканнім | на/у недоторканних |