недоумкуватий
НЕДОУМКУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Нерозумний, обмежений, нерозвинений. Пригадав [Етьєн] старовинну казку - як одного місячного вечора при очах недоумкуватих жителів села Монтастрюків віслюк заглитнув небесне світило, п'ючи воду у ставку (Вол., Місячне срібло, 1961, 345); Недоумкувата Зісель тікала, побачивши Бодора, лаяла і проклинала його, завертала свою корову і гнала на іншу стерню чи толоку (Томч., Жменяки, 1964, 45); // Не осмислений, тупий (про очі, погляд, вираз обличчя і т. ін.). - А гречка? - спитав Верига, дивлячись на людей недоумкуватими погаслими очима (Панч, Гомон. Україна, 1954, 120); // Який не вміє глибоко і грунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. Успіхи радянського народу не дають спокою недоумкуватим політикам за кордоном (Тич., III, 1957, 308).
2. Розумово недорозвинений, слабоумний. Законом заборонені.. шлюби між чоловіком і жінкою, якщо хоча б один з них є недоумкуватий (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недоумкуватий | недоумкувата | недоумкувате | недоумкуваті |
Родовий | недоумкуватого | недоумкуватої | недоумкуватого | недоумкуватих |
Давальний | недоумкуватому | недоумкуватій | недоумкуватому | недоумкуватим |
Знахідний | недоумкуватий, недоумкуватого | недоумкувату | недоумкувате | недоумкуваті, недоумкуватих |
Орудний | недоумкуватим | недоумкуватою | недоумкуватим | недоумкуватими |
Місцевий | на/у недоумкуватому, недоумкуватім | на/у недоумкуватій | на/у недоумкуватому, недоумкуватім | на/у недоумкуватих |