нездібний
НЕЗДІБНИЙ, а, е. 1. Який не має здібностей, природного обдарування. - Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (Ів., Вел. очі, 1956, 47).
2. до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь. Хоч нездібний до публічної служби, він проте не був зовсім сліпий (Фр., IV, 1950, 236); // Неспроможний робити, виконувати що-небудь. Усвідомлення, що такий... такий... шмаркач навіть говорити з ним не хоче, так приголомшило Йосифа, що він став.. нездібний ні рухатись, ні думати (Вільде, Сестри.., 1958, 153).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нездібний | нездібна | нездібне | нездібні |
Родовий | нездібного | нездібної | нездібного | нездібних |
Давальний | нездібному | нездібній | нездібному | нездібним |
Знахідний | нездібний, нездібного | нездібну | нездібне | нездібні, нездібних |
Орудний | нездібним | нездібною | нездібним | нездібними |
Місцевий | на/у нездібному, нездібнім | на/у нездібній | на/у нездібному, нездібнім | на/у нездібних |