незів'ялий
НЕЗІВ'ЯЛИЙ, а, е. 1. Який не втратив свіжості, зеленого кольору (про рослини). Ще незів'ялі чебреці Лягають нам під ноги, А в тебе втома на лиці Із дальньої дороги (Шпорта, Вибр., 1958, 443).
2. перен. Який зберіг свіжість, попередній вигляд. Якби знав я, що побачу вроду пишную твою в незів'ялім, повнім блиску, - я побіг би, як стою (Фр., XI, 1952, 149).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незів'ялий | незів'яла | незів'яле | незів'ялі |
Родовий | незів'ялого | незів'ялої | незів'ялого | незів'ялих |
Давальний | незів'ялому | незів'ялій | незів'ялому | незів'ялим |
Знахідний | незів'ялий, незів'ялого | незів'ялу | незів'яле | незів'ялі, незів'ялих |
Орудний | незів'ялим | незів'ялою | незів'ялим | незів'ялими |
Місцевий | на/у незів'ялому, незів'ялім | на/у незів'ялій | на/у незів'ялому, незів'ялім | на/у незів'ялих |