неминуче
НЕМИНУЧЕ. Присл. до неминучий. Зінька уявляє собі всю ту ганьбу, яка неминуче впаде на її голову, коли Прохор на ній не одружиться (Шиян, Баланда, 1957, 191); - Пам'ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (Довж., І, 1958, 499); // у знач. присудк. сл. Слухав [дід], як Зінько кахикає, дивився, як він дибає по хаті, і бачив, що неминуче коли не до Семенюка, то ще до якого.. знахаря вдаритися (Гр., II, 1963, 487).
неминучий
НЕМИНУЧИЙ, а, е. 1. Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай - не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Щог., Поезії, 1958, 340); Як вчепилась [Таня] в аудиторії своїм рученям за нього, так уже й не відпускає, тримається інстинктивно, мовби передчуваючи недалеке й неминуче розставання (Гончар, Людина.., 1960, 9); Монополістична буржуазія не може відстрілятися навіть ядерною зброєю від неминучого ходу історичного розвитку (Програма КПРС, 1961, 30); // у знач. ім. неминуче, чого, с. Те, що обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. (Кассандра:] Бачте, воно завчасу краще привикати до неминучого (Л. Укр., II, 1951, 279); Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (Скл., Святослав, 1959, 189); // Який не викликає ніякого сумніву; явний, очевидний. Які б не були труднощі революції і можливі тимчасові неуспіхи її, або хвилі контрреволюції, остаточна перемога пролетаріату неминуча (Ленін, 24, 1950, 414); // Який обов'язково витікає з певних обставин, умов, зумовлений ними. Звістку [про прибуття козаків] приймали, як сподіване щось, як щось неминуче (Коцюб., II, 1955, 95); В другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою (Гончар, Тронка, 1963, 201).
2. Який не проходить, не минає, не зникає; постійний. Кожне знає, що не любощі їм у голові, що не пусте що зводить їх докупи, а неминуча потреба (Коцюб., І, 1955, 43).
3. Без якого не обійтися; обов'язковий, неодмінний. - Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Рудан., Тв., 1956, 67); Визнаючи за великими витворами мистецтва безсмертність, неминучу художню красу, Франко трактував це не абстрактно, а в конкретних виявах (Рад. літ-во, 5, 1966, 73); // Потрібний кому-небудь; необхідний. Обоє вже розуміли, що відтепер вони будуть завжди разом, що вони необхідні і неминучі одне для одного в житті (Гончар, IV, 1960, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неминучий | неминуча | неминуче | неминучі |
Родовий | неминучого | неминучої | неминучого | неминучих |
Давальний | неминучому | неминучій | неминучому | неминучим |
Знахідний | неминучий, неминучого | неминучу | неминуче | неминучі, неминучих |
Орудний | неминучим | неминучою | неминучим | неминучими |
Місцевий | на/у неминучому, неминучім | на/у неминучій | на/у неминучому, неминучім | на/у неминучих |