немитий
НЕМИТИЙ, а, е. Якого ніхто не мив; брудний. В пекарні було неохайно.. На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння - горщиків, мисок, ложок (Коцюб., І, 1955, 64); Враз на крайнебі з'явилася хмарка: така невеличка, мізерна, немовби клубок або жмут немитої білої вовни (Дн. Чайка, Тв., 1960, 172); Нещадно ганяла [Шура] неохайних за немиті руки, за нестрижені чуби, за брудні казанки (Гончар, III, 1959, 194); // Який не вмивався або не мився. - Ми всі ходимо вже по тижневі немиті, а наші діти в'януть та гинуть зо спраги (Фр., IV, 1950, 100).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | немитий | немита | немите | немиті |
Родовий | немитого | немитої | немитого | немитих |
Давальний | немитому | немитій | немитому | немитим |
Знахідний | немитий, немитого | немиту | немите | немиті, немитих |
Орудний | немитим | немитою | немитим | немитими |
Місцевий | на/у немитому, немитім | на/у немитій | на/у немитому, немитім | на/у немитих |