ниций
НИЦИЙ, а, е. Негідний, підлий, ганебний. [В'язень-лицар:] Знав, проклятий [король], як покарать мене. В той день, як він мене сюди закинув, .. він підписав декрет, що він касує і тортури, й страту в своїй державі - ниций лицемір! (Л. Укр., II, 1951, 186); - Трохи незграбний... - думала про нього Тетяна, - а такий сердечний... і мимохіть порівнювала з Мамієм. Той красивий, як намальований, з ницою душею спесивця, цей - приязний і соромливий, з одвертим серцем дитини (Добр., Тече річка.., 1961, 191).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ниций | ница | нице | ниці |
Родовий | ницого | ницої | ницого | ницих |
Давальний | ницому | ницій | ницому | ницим |
Знахідний | ниций, ницого | ницу | нице | ниці, ницих |
Орудний | ницим | ницою | ницим | ницими |
Місцевий | на/у ницому, ницім | на/у ницій | на/у ницому, ницім | на/у ницих |